Вік живи та вік учись. Ми так часто чуємо цю фразу й
із часом розуміємо, що це справді корисний постулат кожної людини впродовж
усього її життя. Так, оволодіння новими знанями є вимогою нашого часу: ми
змушені критично мислити, аналізувати та робити свої висновки, щоб отримати
справді достовірну інформацію; розширити свій кругогзір та пізнати світ. Який
же шлях обрати, щоб отримати нові знання?
Серед усіх існуючих варіантів, найкращим вирішенням є
організація групової роботи (робота в групах). Причиною такого вибору є
врахування значних переваг такої роботи. Чому? Та саме тому, що групова
робота має значні переваги. На відміну від лекції, де переважає монологічна
мова педагога, і від самостійної роботи учнів, де доводиться опиратись на
сформовані в них мотиви до осмисленого навчання, на заняттях з використанням
групової форми роботи відбувається копітка робота невеликих груп і викладача з
відпрацювання конкретних умінь і навичок у режимі діалогу. Невеликі групи
дозволяють учителю бачити кожного у процесі практичної діяльності, сприяють
виникненню стійких зв'язків між усіма присутніми, стимулюють процеси глибокого
осмислення діяльності, полегшують діагностику результативності процесу. Групова
діяльність - це спільна діяльність учителя й учнів, що дає змогу реалізувати
природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та співпраці.
Як вид навчальної діяльності школярів групова
діяльність багатофункціональна. У груповій навчальній діяльності учні показують
більш високі результати засвоєння знань, ніж під час фронтальної роботи.
Групова форма роботи сприяє організації більш ритмічної діяльності кожного
учня. Також формуються колективізм, моральні, гуманні якості особистості.
Групова навчальна діяльність виконує й організаційну
функцію. А полягає вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов'язки,
спілкуватись один з одним, розв'язують конфлікти, що виникають у спільній
діяльності. У груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя та виконує
дорослі види діяльності.
- за однаковий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;
- висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;
- формується вміння співпрацювати;
- формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;
- розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія,
самоконтроль, взаємоконтроль).
По-п'яте, критичне мислення - це мислення соціальне.
Кожна думка перевіряється й обґрунтовується, коли нею діляться з іншими. Саме
через це у програмі ЧПКМ застосовуються різні види парної та групової роботи,
використовуються дебати, дискусії, різноманітні види публікацій письмових
робіт.
Отже, групова форма навчальної діяльності має ряд
значних переваг:
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що
критичне мислення - це мислення самостійне. Воно носить індивідуальний
характер. Кожен формує свої власні ідеї та переконання, причому має повне право
прийняти ідею іншої людини, якщо її аргументація буде вагомішою.
По-друге, інформація є відправним, а не кінцевим
пунктом критичного мислення. Головним є процес здобуття знань.
По-третє, критичне мислення починається з постановки
запитань та усвідомлення проблем, які потрібно вирішити. На думку Дьюї, «лише
борючись із конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі складної
ситуації, учень дійсно думає».
А бразильський педагог Пауло Фрейре вважає, що лише
постановка та вирішення проблем здатні звільнити учнів від пригноблення
особистості.
По-четверте, критичне мислення прагне до переконливої
аргументації (докази, контраргументи, признання інших точок зору тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар